Глибоке дно

Глибоке дно

Я пив, аж доки потемніло
І чарка випала із рук,
Я як тарган у власнім світі
Від гіркоти себе гризу.
Їм свято, свято і утіха
Над літургією хились,
Аж доки видавить із тіла
Промоклу сутність до кісток.
Але не виспіває дяк
Мою жорстоку і страшну пітьму,
Не виб'є зідрані коліна,
Які молились до сердець.
У ньому безліч гнійних ран
І сліз пролитих океани,
Які до жаху виїдають
Останні подихи і гнів.
Пекельна крапля роз'їдає
І водить, бавить райський світ
На дні глибокої омани,
Де кров по стінах не біжить,
Лише хмільне, ображене обличчя
Шукає правди на землі.
Душа оголена і тіло,
Холодні стіни притискають
І біс розв'язує вузли,
Ненависть водить моє тіло
І піт стікає по спині,
Коли у церкві ріжуть брата,
Коли відстрілюють дітей
І вічне скиглення проймає
Мої живі, живі кістки.
Їх крик не може не збентежити
Не утримати тяжкий хрест,
Що кров'ю миє блідне тіло
Святі пропили Божу милість
І радять іншим у пітьмі
Тримати свічку, що пропалить
Весь дух страждаючий в пітьмі.
Він згодом вимиє обличчя,
Щоб зазирнути в глибочінь
Народить радість і любов,
Яка із часом змінить світ.
Зітре мої страшні слова
І подарує вічний спокій,
В якому жартів не було.
Нам з чаші пити вражу кров
І прихилятись до ікони
У ноги матері Марії
Зігріти в бідності дітей,
Вдягти оголені тіла
І задивлятись наперед,
Щоб кожен крок рівнявся правдою
Із тіла вишити дорогу
Для покоління, віри, сили,
Триматись доки серце жваве
І грає силою живою.
На долю випала надія,
Що слово в глибині почуте
Немарно зашиває рани
І залишає іншим слід.