Нас тінь з тобою поглинає
У ніч дивились ми з тобою,
І там ми бачили життя, життя утрачене і бідне,
Життя скалічене, жалке.
Нас тінь з тобою поглинає,
І рве шматок з шматком чуття,
Що ж залишається для того, щоб вільно подих утримати?
А стати так не поворухнутись
Не впасти ні себе стримати,
Велику радість, теплоту назавжди у руках тримати.
Лиш тінь шукає порятунку, шукає місця заховатись,
І там знаходить нас з тобою,
І знову, знову поглинає.
Нас тiнь з тобою поглинаe
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111110400756
Свидетельство о публикации №111110400756
Рецензии