Гра кістками
На дні, де криється насилля,
А розпач гірко серце крає
Серед похмілля божевільних,
Що прославляють власний гріх
І вірять у спасіння дурнів,
Понуре існування душить.
Диявол зіб'є вічну радість
У закипілім казані,
Де забирає бідні душі
У царство змій.
У церкві моляться Іудам,
Щоб напоїти власне горло.
Немає істинної віри
Її у землю закопали
Катуючи своїх дітей,
Прибили цвяхи до ікон,
Де завжди хиляться Іудам.
Проте не чуючи ні слова
Ступаючи в багно
Ти не забудь свого сусіда,
Що заздрить нажитим грошам.
Скупої вроди ожиріння
І грою нашими кістками
Забийте звалений паркан,
Що душить купи злих і пройд
Серед лахміття і погроз,
Де у смітті кульгає правда
З оголеним чолом.
В якому жалість і прозріння,
В якому натиск і надрив,
Плювок так серце наше крає,
Що ми гриземось у багні
За кожне вимовлене слово.
Гра кiстками
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111090600665
Свидетельство о публикации №111090600665
Рецензии