Через скло
Де сміх відбивається криком,
Де зважена кожна деталь,
Я з крові липкої повстану,
Поміж дріб'язкових комах.
У череві сплету павутину,
Щоб світ будувати крихкий,
Який рознесу по частинам
І в прірву із згодом стягну.
У пеклі не чути зітхання,
Дивись я блукаю в пітьмі,
І там через скло біль і рани,
Видніється істинне зло.
Кульгає між тіл і всміхається,
Стискаючи биті серця,
У душах людей прокидається,
Ненависть, жахіття і страх.
Через скло
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111083002483
Свидетельство о публикации №111083002483
Рецензии