Так хочеться поїхати далеко і зійти зі шляху,
Блукати відчайдушно, декілька діб...
І врешті-решт перетворитися на птаха,
Віддавши м'яку ходу - за вільний політ!
Я не залишу свій слід у бездонному небі,
Бо він все рівно зітреться, через кілька годин -
Тому тепер однаково: з тобою, чи без тебе,
Тому я полюбляю бувати самим...
Я чую стуки твого серця - вони чисті і прозорі,
Але від того у душі знову сумна,
І ми з тобою так любили, дивитися на зорі,
Милуймося і зараз - та по різні боки темного вікна...
Кажи, що хочеш, - я охолонув!
Коли зробив від твого життя перший ковток,
Немов у напівсні, в якому завжди тонеш...
Та раптом повштовх і звертання: "хлопець, твій квиток!"
І знову у дорозі, від краю до краю
Хіба це є життя? Ні, я тікаю...
І може це не схоже на вчинок дорослих,
Та ліпше так, коли тяжко сказати - Досить...
Досить
© Copyright: Льодислав Бока, 2011
Свидетельство о публикации №111072207695
Свидетельство о публикации №111072207695
Рецензии
Очень искренне и честно. Приятно, что написано на украинском языке.
Бажаю Вам подальшого надхнення. Хай щастить!
З повагою,
Виктория Волина 29.04.2012 17:34 • Заявить о нарушении
Бажаю Вам подальшого надхнення. Хай щастить!
З повагою,
Виктория Волина 29.04.2012 17:34 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.