Холодний дощ мене проводить
У світ ненависті і сліз,
Де час керує кожним рухом
У сні нездійсненних, яскравих мрій,
Де я блукаю у собі
На дні роздавлений, розбитий,
Але з надією в душі
Я йду упевнено крізь дощ,
Який омиє мої рани
І біль відтане на душі.
І може там мене почують,
Коли у вічність я піду,
Щоб знову серце відшукати,
Яке коханням оживе.
Я йду
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2011
Свидетельство о публикации №111043000655
Свидетельство о публикации №111043000655
Рецензии