Кістяк лише та спухлі босі ноги,
Останній вогник догоряв в очах...
Лежав знеможений коло дороги,
Печаль і біль скипіли на устах.
Підвівся... Сів... Гули чужі мотори...
Поглянув довкруги - жита й жита...
І щось в душі заплакало - о горе!
Кому ти родиш хліб, земле свята?
Катам! А ми лиш наймити в лахмітті.
Німі раби на батьківській землі!
О рабе, рабе! - гний живцем на світі,
Коли орють тобою зайди злі!
Голодний
© Copyright: Михайло Дяченко, 2010
Свидетельство о публикации №110111006759
Свидетельство о публикации №110111006759
Рецензии