Богдан-Игорь Антоныч. Весна
Растет Антоныч и растет трава,
ольха зазеленела кучеряво,
и стоит только ухо вниз наставить,
и ты услышишь тайные слова.
Весна, дождем апрельским не тревожь!
Кто неба синий расколол кувшин
и сыплет листья, как стекло, с вершин?
Ох, решетом решил поймать ты дождь?
От слов лесных кружится голова:
винтовка мрака с пулею звезды,
а на ольхе луну склюют дрозды,
растет Антоныч и растет трава.
с украинского перевел А.Пустогаров
Весна
Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.
Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя — кусні скла на тебе?
У решето ловити хочеш дощ?
З всіх найдивніша мова гайова:
в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
на вільхах місяць розклюють зозулі,
росте Антонич, і росте трава.
Свидетельство о публикации №110010502761
Тимофей Максименко 05.01.2010 15:11 Заявить о нарушении
Андрей Пустогаров 06.01.2010 10:35 Заявить о нарушении