Вдруг выпрыгнет шальное утро,
как цыганенок из воды -
орет, как бешеный, и, смуглый,
смеется смехом молодым.
Река змеится. Брод певучий.
Над бродом золотой туман.
А день луну упрятал в кручу,
как будто старый грош в карман.
Клюют лещину пеньем косы.
Звенит, как медь, широкий шлях.
Идет парнишка – ноги босы -
шагает с солнцем на плечах.
с украинского перевел А.Пустогаров
НА ШЛЯХУ
Обплетений вітрами ранок
шугне, мов циганя з води
і на піску кричить з нестями,
обсмалений і молодий.
Ріка зміяста з дном співучим,
хвилясто хльостають вітри,
і день ховає місяць в кручу,
мов у кишеню гріш старий.
Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.
Богдан-Игорь Антоныч. Шлях
© Copyright: Украинская Поэзия Переводы, 2010
Свидетельство о публикации №110010502753
Свидетельство о публикации №110010502753
Рецензии