Галина Петросаняк. Пан

Из цикла "Любимые боги и герои"

Пан

Голос кормчего возвестил нам смерть твою, бог чащ.
Короткая весна перетекла в засушливое лето,
цвел цикламен на аркадских лугах, и по ветру
плыл его запах. Стар, пропащ,
ты, кого не чурался хмель,
кто несчастную свою любовь превратил в музыкальную тему,
в тени платана лежишь теперь немо,
и выпала из рук исхудалых свирель.
Никакой ветер вопли менад
не донесет до ушей твоих, Пан. Ты все взвесил
и ушел. Зачем тебе аркадский пейзаж, если
в него не ложится больше ломаный твой силуэт.


с украинского перевел А. Пустогаров

Пан

Голос стерничого сповістив нам про смерть твою, боже хащ.
Коротка весна перетікала в спекотне літо.
Зацвітав цикламен на аркадських лугах, і за вітром
відпливав його запах. Потворний, старий, пропащ
ти, який не цурався товариства Вакха, який
перетворив у музику своє нещасливе кохання,
нині в затінку платана німо і бездиханне
лежиш, і сопілка випала з вихудлої руки.
Ніякий вітер не в змозі донести зойку менад
до вух твоїх. Пане. Ти все це обдумав, зважив
і відійшов, бо у жоден з аркадських пейзажів
не вписувавсь більше твій ламаний силует.