Галина Петросаняк. Когда дожди тут пойдут...

***

Когда дожди тут пойдут, по Stefanplazе
будут ездить фиакры с поднятым верхом, и вовсе
пропадет с нее владелец потешных марионеток, паяцев,
жизнь подметальщиков улиц усложнится, и осень
все устраивать станет, тогда я, наверно, отважусь
написать тебе, ведь не годится
забывать про добрых знакомых, и даже
расскажу, как была в Доме Бабочек,
и краски на крыльцах –
лучший довод в пользу присутствия Бога.
Что по улице Фаворитов
я иду по утрам, и дорога,
как плющом, вся умением встречных увита
улыбаться совсем не знакомым.
Что люблю эту музыку городскую,
напишу тебе и, конечно, ни словом
не обмолвлюсь, как по тебе я тоскую.

с украинского перевел А. Пустогаров

* Дом Бабочек - здание в Вене, где экспонируются живые бабочки в естественной среде обитания (прим. переводчика).


***

Коли тут почнуться дощі, і на Stefanplazi
більше не буде власника кумедних маріонеток,
а фіакри їздитимуть з піднятим верхом, і праця
тих, хто вулиці підмітає, ускладниться, й світопорядок
творитиме осінь, тоді я, напевно, наважусь
написати тобі листа, адже не годиться
забувати добрих знайомих. І я розкажу,
що була у будинку метеликів,
і барви у них на крильцях
є найліпшим доказом того, що Бог існує.
Про те, як ходжу щоранку вулицею Фаворитів.
І що сни мені сняться озвучені німецькою, що красу і
шляхетність міста словами не відтворити.
Про вміння мешканців міста всміхатися незнайомим,
про те, що публіку в опері тепер розважає Вебер,
розкажу тобі і, звичайно ж, я жодним словом
не обмовлюся про те, як сумно мені без тебе.