Галина Петросаняк. Остаться насовсем...

***

Остаться насовсем в школе доминиканок возле Вены,
только по-украински молиться, сестер удивляя.
Родным иногда писать после вечерни,
спрашивая про здоровье и виды на урожаи.
Ходить на рынок по Schlossbergstrasse,
привыкнуть к достатку, принять все вокруг,
купить себе авто и благодарить Спаса,
что жизнь так сложилась. И вдруг
лет через двадцать, когда уж не будет
в тебе никто узнавать иностранку,
по-украински опять помолиться на удивление людям
и, не снимая одежду доминиканки,
что и на что меняешь, прекрасно зная,
с решимостью не возвращаться тронуться домой,
поражая тех, кто и не думал, что слово "родина" обладает
такой непостижимой вместимостью.
И поразиться самой.

с украинского пеервел А. Пустогаров

***

Назавжди залишитися в школі домініканок поблизу Відня,
молитися виключно українською, сестрам на подив.
Після вечірні іноді писати послання рідним,
питаючи, як їх здоров'я, і як зродили городи.
Ходити щодня на ринок по Schlossbergstrasse,
звикнути до достатку, купити авто,
жити з собою в злагоді, складаючи дяку Спасу
за те, що все вийшло так добре. Й раптом,
років десь через двадцять, коли вже ніхто не буде
впізнавати в тобі чужинку, прокинутись на світанку,
помолитись по-українськи знову ж на подив людям
і, не скидаючи з себе одягу домініканки,
знаючи добре, що і на що міняєш,
вирушити в дорогу з наміром не повертатись,
дивуючи тих, хто не думав, що слово "вітчизна" має
таку незбагненну місткість.
І самій здивуватись.