Простите, радости мои... Василь Стус. С украинског

                Даруйте радощі мої
                і клопоти мої -
                нещастя й радощі мої -
                весняні ручаї.
                Просвітле небо аж кипить,
                просвітле - аж кипить.
                Блажен, хто не навчився жить,
                блажен, хто зна - любить.
                О, кара земле, окрай гри,
                бери мене, бери,
                спасибі, що вгорі кипить
                сонце - угорі!
                Спасибі, що росте трава
                і що душа жива,
                і що біліє голова,
                і кільчиться трава.
                Спасибі, коли ти є ти,
                що ти - це ти і ти,
                що досить руку простягти -
                і край, і грай, і ти.
                І золота твоя габа -
                на руті, на піску,
                і на руках, і на губах,
                і на моїм віку.
                Пробудь же завжди молодим,
                пробудь же молодим,
                в святому літеплі води
                ти сам стаєш святим.
                І хай-но очі як вода,
                хай - як жива вода -
                але ж бо й горе - не біда,
                і горе не біда.

                VІ.1969

Простите, радости мои
И хлопоты мои.
Печаль и радости мои –
Весенние ручьи.
В небесной кипени светил
Пресветлым свод предстал.
Блажен, кто не умея – жил,
и кто любовь познал.
О, боль земли, конец игры,
взнеси меня до туч.
Спасибо, что до сей поры
Солнца – луч!
Спасибо, что растёт трава
и что душа жива,
и что белеет голова.
кудрявится трава.
Спасибо, коли ты – мой путь,
что ты – есть ты и ты,
и стоит руку протянуть –
здесь чох и грай и ты.
И тёплым золотом шелка
и травы вдоль аллей -
и на губах, и на руках,
и на судьбе моей.
Пребудь же вечно молодым,
останься – молодым,
в тепле - под солнцем вод святых -
становишься святым
И пусть глаза твои – вода,
Живая жизнь-вода
Но горе – тоже не беда,
и горе – не беда.

IV.2009