Юрий Андрухович. Ваня Каин

По мотивам старого московского лубка

нынче в царстве русском снова пьянка
голуби на церквах сизы тоже
и слеза спустилась как беглянка
брат мой каин по твоей небритой роже

что она и почему стекает
перебрал иль перегнул и стонешь
и дрожишь как каин брат мой каин
мой рыжебородый пьяный кореш

рот мой темный и косоворотый
просишь Бога розги паче ласки
снова батогом пороть до рвоты
от москвы до самых до аляски

жаждешь
аж тулуп об пол бросаешь
топчешь как топтал чужую дочку
рвешь кафтан как вправду пропадаешь
в зимнюю медвежью злую ночку

плачешь будто что-то сердце гложет
как топор звенишь что пал на дно расселин
рвешь рубаху а под нею кожа
что с меня содрал на енисее

руки брата на расправу скоры
для объятий пьяных распросторишь
отпусти меня на ясны зори
я уж вечный ты уж мне не сторож

С украинского перевел А.Пустогаров

(из сборника "Екзотичні птахи і рослини", 1991. Цикл "Ярмаркові патрети")


Ваня Каїн

За мотивами старого московського лубка

знову в руськім царстві пиятика
навіть голуби на храмах сизі
брате каїн ця сльоза велика
на твоїй неголеній мармизі

що вона таке й куди тікає
перепив чи перетовк задуже
і дрижиш мов каїн брате каїн
мій рудобородий п'яний друже

мій косоворотий темний роте
в Бога просиш різки паче ласки
знов на стайнях батогом пороти
від москви до самих до аляски

прагнеш
аж кожух під ноги кинеш
топчеш як топтав чужу князівну
рвеш каптан бо ніби й справді гинеш
у безкраю ніч ведмежу й зимну

плачеш і дзвениш немов сокира
що з небес упала у недеї
рвеш сорочку та під нею шкіра
здерта з мене десь на єнісеї

братні руки до розправи скорі
для обіймів п'яних розпросториш
відпусти мене на ясні зорі
я вже вічний ти мені не сторож