***
Згадав, як два роки тому практично одночасно стали відомі дві речі.
Раптом хтось згадав, що комп'ютер, створений 1973 року, спрогнозував апокаліпсис до 2040-го.
((Метавсесвіти так ніколи і не злетять - що може бути цікавіше та залипальніше за апокаліпсис в реальному світі)).
Але потім буквально наступного дня історик Харарі вельми несподівано (нарешті) детально пояснив, чому до 2050-го планету заповнять «безглузді і непотрібні» люди.
Я теж тоді трохи заплутався. У роках.
Але в нашому метавсесвіті є Вєрка Сердючка – а в неї немає категорії – «добре» чи «погано», є «так не було ніколи».
Ще раз співставив дві новини.
На Подолі всі знають, що ми житимемо долго, но плохо.
І про апокаліпсис ми маємо якесь загальне уявлення.
Тому мова піде про «безглуздих і непотрібних» людей.
Відразу хочу уточнити, що збивало мене – у Харарі «безглузді та непотрібні» не ярлик чи оцінка, а вектор і бажання вижити. Тут нічого крім драми та шансу. Звісно, ;;якщо це усвідомити та зрозуміти.
Основна проблема в затяжний перехідний період у розумінні Харрарі - не виживання, а базове забезпечення зайнятості та реалізації «безглуздих і непотрібних людей». Вони, опинившись не в той час і не в тому місці, голосно мовчатимуть, тихенько кричатимуть, заповнюючи порожнечі словоблуддям.
Ну і добре.
Хоч би якось пропетляти важкий період, ну правда ж.
І, начебто, навіть усе добре крім того, що все, що стосується «безглуздих і непотрібних людей», розвалюється, а всіх кого вони торкаються, стають такими ж «безглуздими і непотрібними».
Але головна драма - далі.
Люди повинні займатися чимось, що приносить реальну користь у такий важкий період, інакше вони збожеволіють.
І «безглузді і непотрібні люди» божеволіють.
Ні на апокаліпсис, ні на свою «безглуздість і непотрібність» ми не заслужили.
Як Античність не заслужила на Середньовіччя, а Середньовіччя не заслужило на Відродження.
Але не збожеволіти у всьому цьому - безсумнівно, заслуга и нагорода.
Єгор Гордєєв
Другие статьи в литературном дневнике:
