Светлая память мужу и сыну
Сьогодні, 17 грудня, минає п’ять років, як перейшов у кращий світ мій племінник Іван, син моєї сестри. У свої 36 років він був сильною, добродушною людиною з незвичайним почуттям гумору і золотими руками. Іван завжди безвідмовно приходив на допомогу, даруючи тепло і підтримку кожному, хто цього потребував.
Напередодні свого відходу він став найщасливішим батьком, і хоча доля забрала його надто рано, його світло живе в очах доньки. Вона нагадує нам про нього, і через неї він залишається живим у наших серцях.
***
Ми пам’ятаємо тебе, Іване, і дякуємо за любов, яку ти залишив нам назавжди.
Сьогодні, 16 грудня - дев’ята річниця, як перейшов у кращий світ Володимир — чоловік моєї сестри, добра, щира й неймовірно працьовита людина. Він був господарем із золотими руками, ніколи не образив навіть комахи й завжди був поруч, коли потрібна допомога.
Дорогий Володимире, ми пам’ятаємо й цінуємо все, що ти зробив для нас і цього світу. Ти пішов, але залишив по собі тепло і світло.
Ми з твоєю коханою дружиною ще маємо багато добрих діл попереду. На нас чекають десятиріччя плідної праці й добрих звершень, і в кожному з них буде часточка твоєї любові й турботи. Дякуємо тобі за все. Пам’ятаємо і любимо./
Другие статьи в литературном дневнике:
