Илахим. Игорь Литвиненко
Вигаданий тобою Бог
Илахим
Фантазерка така… Безперервно вигадуєш Бога,
Щоб пробачив гріхи, що надумала їх ти сама.
Так, характер складний. Це тому, що натура глибока.
Напівсвітло м'яке – то й інтимна твоя напівтьма.
В океанах твоєї душі заблукає да Гама.
Навіть Амундсен міг би не вижити в їхніх льодах.
І зникає з тобою, здається, тверде під ногами.
А до того ще й інколи мов підіймається дах.
То чи дивно, що так безнадійно гублюся в твоєму
Лабіринті, де вихід навряд чи знайшов би Тесей?
Знаю, в інших серцях вільне місце знайти не проблема -
Мов готелі вони. А твоє – мабуть, радше музей.
Скрізь коштовне, та тільки чіпати нічого не треба.
І розсістися чи розлягтися не можна ніде.
Ти здаєшся звичайною. Та надто часто на небо
Позираєш із вірою, ніби воно не пусте.
На землі казна-що, бо добігла кінця ера-Фідій.
І тепер все руйнує епоха з ім'ям Герострат.
Хтозна, що на нас завтра очікує в цій дольчевіті.
Та підримки не просиш і дуже не любиш порад.
А життя собі йде… віддаляється від ідеалу.
Радість рідше дедалі, натомість частіше печаль.
Якщо Бог навіть є, в Нього ангелів, мабуть, замало.
На всіх нас охоронців небесних немає, на жаль.
Ти ж, кохана, така, що тобі слів несказаних шкода,
А ще більше - написаних і скутих римами слів.
А на дворі сьогодні, здається, не краща погода.
Отже люди знервовані дуже, то й погляди злі.
Впорядковане все, то Земля зігрівається Сонцем,
Вдячні співи птахів надсилає за це небесам….
Ну а Бог твій до тебе призначив мене охоронцем
Від загроз, що чимало з них я навигадую сам.
© Copyright: Илахим, 2024
Свидетельство о публикации №124060600117
***
Могла бы...
Чуть-Чуть Другой
Там, где чертёнок красный
Путается в ресницах -
Грусти во мне - как счастью
Не получилось сбыться!
"Истовый... лЮбый... милый..."
Глянь: в спорынье осота
То, что во мне погибло -
Ищет впотьмах кого-то...
Дай на любовь - ответы!
Искренней, мягкой, слабой -
Той, что во мне, - отпетом
В будущем стать могла бы...
Слишком простое...
Чуть-Чуть Другой
Ты целуешь, а губы - как будто металл,
Не гляди на меня: там, где весело - страшно...
Я ещё никому ни о чём не сказал -
Но - сгущаются тучи над чёрною пашней!
Опьяни - тишиной, отрезви наповал...
Сможешь, рифму в башке раздвои - будто тело...
Я ещё никому ни о чём не сказал -
Чтобы ярче, чем Бог - гильотина блестела!
Перепутай любовь, как водитель - вокзал...
На корню изувечь все горячие мысли...
Я ещё никому ни о чём не сказал -
Потому что - колибри над лугом зависли!
Расстреляй, как душманы - армейский "Урал",
И - ведром утопись в деревенском колодце...
Я ещё никому ни о чём не сказал -
Но уже до икоты - Всевышний смеётся!
Видишь, падаю вниз - как луна в сеновал,
Прорастает пырей - будто пух из проплешин...
Я ещё никому ни о чём не сказал -
Потому что - на собственной грусти повешен!
Не срывай - гуанако, с себя - перевал,
Середина - кончается в самом начале...
Я ещё никому ни о чём не сказал -
Лишь бы ты во плоти - остальное сказала!
Я - повторно зачат, как на рифе - коралл,
И - до мяса порезал ладонь Авиценна...
Я ещё никому ни о чём не сказал -
Но - руками меня выносили на сцену!
Сделай - снег из огня, из квадрата - овал,
Не ударься о боль, словно днищем - каноэ...
Я ещё никому ни о чём не сказал -
Потому что сказать - это слишком простое...
© Copyright: Чуть-Чуть Другой, 2019
Свидетельство о публикации №119010508634
Другие статьи в литературном дневнике:
