Зіниці розширились дневі,
У далеч вистрілює шлях,
І вільні вітри вересневі
Блукають в прозорих полях.
До зашпорів сухо і тепло —
Так тільки під осінь бува.
О бабине літо! Як терпне
Підсохла трава,
ще жива!
Ще сплетена буйно і чіпко,
Як наші з тобою думки
Про це от життя, про слобідку,
Де зникли стрімкі ластівки.
(Із книги "...то меча, то хреста цілування", 2021)