Коханому. Про те що тут. Тепер

І. С.

Я в сльозах потонула. Чи випливу - хто зна. Погано.
І невтішне моє сьогодення
Бо змучена. Хвора.

Не шукай для віршів переконливих рим бездоганних
Просто подумки тихо поклич.  Я відчую крізь горе.

Мені важко тепер все до чого ви звикли. Що норма.
Безпорадність тепер додає більше смутку і страху

Але мушу триматись і тих боронити хто вдома.
Хто не виїхав десь світ за очі. Хто поруч.

Невдаха

Нащо соколу непереможному?!!
Ти ж найсильніший!

Не знайомі знайомці.Так страшно.

Своя та чужа тут...

Я не знаю як можу ще сльози складати у вірші

Дуже хвора.  І без допомоги.  Та все ж мушу встати.


І підводжусь. Дивлюсь їм у очі.  І очі відводять.
Так. Я сильно здала. Бо і біль і напруга - не жарти.

Попри все, я сьогодні дійшла подивитись на воду.

Було важко. Та СЛОВО ЗРОСЛО.
То ж, його треба жати.

І пекти тобі з борошна горя мій віршик - смаколик
І ховати у тістечко ягоди тої калини...

Ось така в нас любов. Не на часі.  Завжди і ніколи.

Де б не був, будь щасливим!


А як...


Я на те вже не вплину.


23. 04. 25.


https://youtu.be/U2DNVMHqZwg?si=qRzE5-eccLA0RmUr