Мої непрохані думки
Мої непрохані думки
Бувають іноді бездушні,
Шумлять, вирують, як струмки,
Немовби діти безпритульні.
Немає ліку, як зіркам,
Моїм думкам, моїм надіям,
Живуть вони своїм життям,
Вражають душу бурмотінням.
В сумних думках нема тепла,
Як у далеких зоряницях,
Здригнусь бува, як від жала,
І бачу прикрість у дрібницях.
Думки, я чула, мають вік,
Є в них дитинство, юність, старість.
Живуть вони в душі повік,
Існують з розумом у парі.
Думки живуть і в час війни,
Нема від них душі рятунку,
Приходять навіть уві сни,
Бездушно сіють ноти смутку…
Моi непроханi думки
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125041501496
Свидетельство о публикации №125041501496
Рецензии