МІНЛИВІСТЬ
Спливають дні, сповзаючи мов тіні по стіні,
Літа злітають листям, як з розпатланого клена.
Мрія вчорашня – як мара, вже десь в далечині,
А завтрашня, мов сон, навряд чи ще здійсненна.
Наче Любов – чуттєва примха, вітра гра в саду –
То цвітом лагідна без меж, то хтива світом герця.
Без барв палітра й подих все ж – конвульсія. Іду,
Щоб задихнутися в останній ноті скерцо її серця.
О так, Життя, здавалося б, – невпинний річки біг,
Що віднесе в безодню геть всі радості, всі втрати.
І кожен крок у нім в майбутнє – новий оберіг,
А кожна мить – єдина – цінність без заплати.
Цей Шлях – Душа – світання й зоре ізвечора,
Цнота єства, початку край. Від сліз і аж до сміху –
Увесь рай. Бо кожне завтра – незворотне вчора,
Сліди мінливі на піску, що дали Долі втіху.
Павло Гай-Нижник
14 квітня 2025 р.
Мiнливiсть
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2025
Свидетельство о публикации №125041408265
Свидетельство о публикации №125041408265
Рецензии