Коханому. Про мене та про життя...

І. С.

Я пишаюсь тобою.

Це легка та світла думка. Нехай вона долетить до тебе і торкнеться тебе і зігріє...


Сьогодні я розгублена та сумна.
Моя мати плаче бо моя хвороба робить її вразливою... А я від того почуваюсь мразотою.

Вона молилася за тебе разом зі мною.
Я хочу щоб ти це знав.

Так само як вона  знає як сильно я тебе люблю.

Щоб зі мною не сталося, не дорікай собі.
Звісно, як взагалі мене згадаєш...

Мені зле та боляче. Мені страшно та гірко.
Але я все ще жива. А багатьох здорових та повних сил вже немає у цьому світі...

Дякую тобі за кожен дотик. За кожен погляд. За кожне слово.
За кожне життя врятоване тобою.
За кожну мить.

Не знаю, чи насправді була для тебе Коханою, чи просто твоєю жінкою...

Це вже не має значення.

Живи. Сяй. Перемагай. Кохай.
Я вже писала, ти вартий найкращих жінок.
Впевнена, поруч з тобою будуть саме такі і ви будете щасливі

А це таке велике щастя - просто жити...

...

Мій світлий герой не книжковий, а справжній, бувай.
Не знаю як довго ще зможу тут так...
Ти десь там... Ти...

І все що я можу віддати тобі це слова

Слабка, та жива. Ще не йду за Небесним Десантом...

Не маю ні злості ні скарг ні образ на людей
Сама ж бо не янгол. То кожного і розумію.

Не знаю ні як ти ні ХТО ТИ ТЕПЕР... Кожен день
Мій - крок уперед. Як вже є.

Бо тривогу - повію
Від себе жену. Та вчепилась. Не хоче піти...

Хвороба мене як дитину лякає...
І все це
Життєве, гірке та просте. 

А прекрасне це ти.


З тобою десь там назавжди моє змучене серце.