Я сумую… Мій сум - це скалічені Суми…
Стільки діток… Скажи, Всемогутній, як так?..
Може, їх ще дитячі у сутності думи
чимось скривдили світ, що продавсь за п;ятак?..
Може, їхні батьки переплутали вимір
для народження свого продовження?.. Хто
їх вбиває ракетами нині, скажи мі!..
Це усі ми? Чи, може, прозорий ніхто?..
Що Ти хочеш довести? До чого тут діти?..
Бий дорослих, це якось чесніше, бо рай
не сприймає зів;ялі від розпачу квіти,
як ти рай той по смерті земній не шукай…
Вбий сусідського демона… Вже не важливо,
хто і як малював цю жахливу війну…
Ми одужаєм… Потім… Не в чатах - наживо…
І у храм перетворимо серця стіну…
Як так
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125041308715
Свидетельство о публикации №125041308715
Рецензии