З кожним днем стаe все важче i важче

З кожним днем стає все важче і важче…
Війна відгукується в кожному серцебитті,
В кожному русі, в кожній важкій сльозі…
Хоча, іноді вже нема сили, навіть, плакати…
Це не означає, що я байдужа…
Мені так болить, так душить сьогодення,
Що є тільки сили завмерти…
Мовчки лежати, дивлячись на стелю…
Потім — вдихнути — видихнути…
Порухати кінцівками…
(Дякую Богові та ЗСУ, що вони в мене є)…
Далі треба підводитись і робити свої маленькі справи…
Жити життя, намагаючись не з;їхати з глузду,
Бо розуміння того, що саме ПРОСТА людина
В цій війні платить за все це НАЙВИЩУ ціну —
є нестерпною…
~~~~~~~~
Солдат, той що знаходиться у пеклі на передовій…
Медик, який намагається врятувати життя кожному пораненому солдатові…
Жінка, яка молиться і вдень і вночі, чекаючи на найрідніших із фронту…
Дитина, яка залишилася сиротою…
Мати, яка поховала свою дитину…
Батько, який посивів від втрат та відчаю…
Кожен, хто загинув від обстрілів та тортур…
Всі вони прості люди…
Вони ПРОСТІ люди…
Але яке важке на їхні долі випало життя…
Який нестерпний біль та відчай вони носять в собі…
Там… Десь далеко…
Комусь просто нема до цього діла…
Хтось просто не хоче зупиняти ці жахіття:
Постійні тривога та обстріли,
Обірвані життя та скалічені долі —
Це занадто висока ціна за спокійне мирне життя…
Грошам до цієї ціни дуже, дуже далеко…
Але ж…
Але ж світ — невиліковний…
(Ніка)
Квітень 2025