Бувають дні, коли душа спокійна,
Ти дивишся упевнено вперед,
П'єш чай така стоїчна, тиха, мрійна,
Сприймаєш без тривог і сіль, і мед.
Все, як завжди, а в серці – просто тиша,
Не сердить довгий ряд буденних справ,
Дзвінків раптових зовсім не боїшся,
Не мучить душу незатишна яв.
Пригадуєш щасливі дні дитинства,
Життєві, не завжди прості, путі,
Чекаєш від життя якогось дива
І слухаєш охоче попурі.
Йде чергою життя… Спішать машини…
Йдуть потяги с акордами журби…
А ти собі, немовби намистини,
Нанизуєш невидимі скарби…
Коли душа спокiйна
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125040908970
Свидетельство о публикации №125040908970
Рецензии