Нагадай мені завтра про те, що сьогодні не встиг.
Я щодня переповнений зайвим і кроком, і вчинком.
На Великдень до скла моїх вікон злетілись сніжинки,
І тому я даю сніжним квітам на вікнах цвісти.
Що є зайвим, а що – необхідним, хто й як визнача?
І чому зупиняємось часом за мить до удачі?
Адже ми і в нещасті, і в щасті однаково плачем?
І чому кожен мріє про теплу святиню плеча?
Може, я неправий, може небо щоденно праве,
Як од ранку дарує то сніг, то дощинку, то промінь,
Надсилає то грім, то дитячий і радісний гомін,
І тоді моє серце безмежно щасливим живе?
Нагадай менi завтра про те, що сьогоднi не встиг
© Copyright: Миклош Форма, 2025
Свидетельство о публикации №125040907443
Свидетельство о публикации №125040907443
Рецензии