У пасхальний тиждень
Відкривали вдвох сезон з кимось дивовижним.
Він мені пропонував у садку підмогу.
І не знала у тих снах, що я поряд з Богом.
Ми саджали у дворі квітки - чорнобривці.
Відвертались нагорі у вікні ревнивці.
Мовив сивий дідуган, Сталіна товариш -
Нісенітниця, бур'ян, з них борщу не звариш.
Битим, тертим калачем звалася сусідка.
Кинула через плече - Де ваша решітка,
Дикий витопче кабан марні палісади.
Тут рушниця і паркан квітам не завада!
Поспішав кудись торгаш і міський чинуша
Був з таких, кого Душа уночі не душить.
Та в умі підрахував собівартість квітки,
І задля безплатних справ простягнув візитку.
Чиясь дама на авто, до землі ледача
Розлютилася - Це що тепер ваша дача?!
Розвели свої сади, не припаркуватись.
Що так вилупився, ТИ, досить посміхатись!
Ішла черниця через двір в церкву помолитись.
Охала - То смикнув Звір у страсну трудитись!
З хреста дивиться Господь! Всі пов'януть квіти.
Хіба вартий цей город Божого Завіту.
Уночі наснився Бог мені безсумнівно.
І сказав - Замість хрестів приб'ємо шпаківні.
Олена Жажкова
09.04.2025.
Переклад.
Свидетельство о публикации №125040905584