for Sophie. чекання

чекання
як плин ріки повільно йде
як тяглість часу
протяжність
від нього до неї
від рук до рук
від ніде до ніде
від вечора до шансу
заповнення простору
живими згустками
блідими, гострими
як розбитим клеєм

чеканні
кольчуги й лати із своїх страждань
вдягає мати
сестра, кохана
і ця сутана
священною стає
неначе рана
у терпкому мовчанні


Рецензии