Всі завжди говорять про маму,
Складають їй вірші та пісні.
І люблять її: ту саму,
Що варить компот із вишні.
Але ось про тат все рідше,
Чомусь він в піснях не перший.
Кажуть, він мами сильніший,
Й йому, відповідно, легше.
Та тільки не легше зовсім,
Хто вирішив, що простіше?
Бо він ще не сивий досі?
І голос в нього тихіший?
З роками на серці рани
Без крові зарубцювались.
А дітям його коханим
Ці мудрі слова дістались:
Найкраще віддайте мамі,
Чи хліб, чи лише кашицю.
І після куштуйте самі,
А татові, як залишиться.
Працює всі дні неприхильно,
Щоб грошей на життя здобути.
Він не може не бути сильним,
Щоби татом не зватись, а бути.
Може інколи бути грубим,
Та не часто, з ким не буває?.
Підійди і скажи, що любиш,
Він слова ції дуже чекає...
Про тато
© Copyright: Валерий Гришков, 2025
Свидетельство о публикации №125040802179
Свидетельство о публикации №125040802179
Рецензии