Життя та Смерть

Жила на планеті Земля поміж двох берегів
Дівчисько Життя у прадавні забуті часи.
Цим дивним ім'ям Її вічні зірки нарекли
Та скинули з хмари у воду, степи і ліси.
Майстриня сплітала у дреди нові ДНК,
В'язала, як фенечки різноманіття буття
І все навкруги, де торкалась магічний  рука
Знаходило відгук Любові та серцебиття.
Кохала однаково все, що родилось на світ.
Але, не складалася пазлом Життя коловерть.
І як не старалася, хижий з'явився сусід
А слідом за ним і не прохана дівчинка Смерть.
Ходила, як тінь за Життям. Розбудила вулкан,
Змінила і небо, і гори, і нахил осі,
І пошматувала Пангею на свій дерибан.
Загострила ікла та кігті,  думки та списи.
Та Смерті боятися, то не любити Життя!
Отак і існують - руйнує на друзки одна,
А інша рятує, бо має до всіх співчуття.
Вже вічність іде нескінченна небесна війна.
А ми поміж них летимо, як весни пелюстки.
Нас кличе до бою та жалібно плаче сурма.
І квітне Життя там,  де Смерть розставляє пастки.
І дівчинка віра шепоче, що все недарма.
Lena Zhazhkova
07.04.2025