Згадую, що є душа
Коли проймає тіло гострий біль,
А роздуми внушають страх і сумнів,
Тривоги нависають звідусіль,
Я згадую душі чуття розумні.
Коли у серці туга і печаль,
Бринить в очах гірка сльоза образи,
Я згадую, ледь стримуючи жаль,
Про очі, що втішають, як оази.
Коли втрачаю віру в сенс життя,
Коли згасають ноти розуміння
І вже нема незлагодам числа,
Пригадую щасливі дні везіння.
Коли буваю надто вже сумна,
Штовхають владно хвилі ностальгії,
Я згадую, що в мене є душа,
Що втішить у хвилини безнадії…
Згадую, що e душа
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125040303454
Свидетельство о публикации №125040303454
Рецензии