772. Сцена 7 фрагмент 1. Козел

Пьеса по мотивам рассказа и визуальной новеллы "Зайчик".

Сцена 7 (фрагмент 1). Козел

Лес

Під вечір плівсь Антон додому.
Все тіло нило, бракло сил,
І наступала дика втома
Під шепіт диких голосів.

Черный гараж

Повз ліс ішовши, заблукавши,
І геть свого шляху не знавши,
Натрапив на якийсь гараж
Чи то реальність, чи міраж?

Нічого в темряві не видно,
І, притулившсь до дерев,
Він плакав так, що забере
Хоч ліс, було б не так огидно.
Аж тут почув Антон крізь схлип
Охрипший подих десь згори.

Трухлявий подих врізав носа:
Сечі і шерсті, гнійних куп.
Це не дитина, не дорослий –
Копита стали на шляху.
Рогата туша так смерділа,
Що світ загас і все поплило
І щось липке торкнулось щік,
Гаряче й жирне, як... язик

І подих звіра, дикий, спертий,
Мов сморід м'яса у печі,
Зустрів Антона уночі.
Готовий, мов, його вже зжерти
Пан Велес, що лиш смерть несе –
Потворний, гнилісний козел.

квітень 2025