Хвилиночку кожну чекаю від тебе дзвінка.
Або есемеску,
щоб тиша була не самотня.
Годинники кажуть - минає наш час, мов блука.
Я бачу, сумую, міркую про милість зворотню.
І шкода мені той відведений сплинутий час.
Який утече, але
врешті залишить надію.
Що промінь можливості, ладний між нами, не згас.
Дзвінок, есемеска і зустріч найкраще за мрію...
Підемо в кафешку,
де каву дають запашну.
І може ота швидкість світу нехай загальмує .
Бо очі блищать - розділяти взаємність одну...
Жаданий дзвінок - і твій голос для мене - пасує...
Немає ліричного відступу в нашім житті.
Я знаю, я знаю - ти в вічності, в небі паруєш.
Чекання, чекання тебе - я не на самоті.
Війна тебе вкрала...
А ти - все для мене, існуєш.
Годинники бачать, як день, ніч іде в укритті.
01.04.2025
Хвилиночку кожну чекаю...
© Copyright: Светлана Пузина, 2025
Свидетельство о публикации №125040208186
Свидетельство о публикации №125040208186
Рецензии