Я написав поему про батьків,
бо дуже їх мені не вистачає,
хоч їх стежину білий сніг замів,
моя за ними вкрай душа страждає.
Якби батьки живі мої були,
які взірцем були мені у всьому,
вони у світ життя мені дали,
вклоняюся їх погляду німому.
Хоч нелегке життя своє жили,
і їх була тернистою дорога,
вони поваги гідні й похвали,
щоб їхні душі спочивали з Богом.
Своїм батькам поклони б'ю земні,
бо згадують їх добрим словом люди,
вони зразком життя були мені,
довіку,тата й маму не забуду.
Поема ця - душі моєї крик,
слухняним був би я батькам у всьому,
до їхніх ніг,я б вистелив рушник,
щоб тільки Бог їх повернув додому.
Вже сонце підіймається в зеніт,
а тата й мами досі ще немає,
я їм ключа поклав біля воріт,
який на їх постійно там чекає.
квітень 2025
О.Чубенко- Карпусь
Поема про батьк в
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125040204679
Свидетельство о публикации №125040204679
Рецензии