Пьеса по мотивам рассказа и визуальной новеллы "Зайчик".
Сцена 6 (фрагмент 1). Вечір
Вечер. Посёлок
Так непомітно йшли години;
Пітьма вороніми крильми
Вже обіймала всі стежини
Зробила хащі нелюдьми;
Накрила небо. Сивий вітер,
Так вив, хотів неначе жити...
Він витер лоба. Ну і день!
Шкода, що скоро геть піде.
Аж раптом, десь, біля паркану,
Антон побачив силует:
Як дикуни, що із печер,
Повиростали хулігани.
Душа у п'ятки утекла,
І трійця колом обійшла.
квітень 2025
769. Сцена 6 фрагмент 1. Вечiр
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2025
Свидетельство о публикации №125040202061
Свидетельство о публикации №125040202061
Рецензии