Не знаю я, чому так часом важко
У душу зазирнути хоч на мить
І запитати: “Як ти, мила пташко?” –
Дізнатися, чому вона болить…
Нелегко вірну віднайти дорогу,
З роками все складніше йти вперед,
Частіше серце відає тривогу,
Стає важким і довгим кожний метр.
Все більше темних барв, тонів у долі,
Довіри менше до бажань і слів.
Душа весь час живе, як у неволі,
І з молитвами лине до богів.
Пливуть хмарки у небі неквапливо,
Нагадуючи дивний дельтаплан…
Збагнути Всесвіт майже неможливо…
Життя спішить в безмежний океан!..
Збагнути Всесвiт майже неможливо
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125033105085
Свидетельство о публикации №125033105085
Рецензии