Вже літо промайнуло й осінь,
А ти мовчиш, невже немає слів.
Зима давно вже стала на порозі,
Ми не змінили радість на свій гнів.
Продовжуєм ми грати у мовчанку,
Хто перший з нас нарушить тишину.
У кожного із нас вже нерви на ізнанку,
І від розлуки хочеться нам вити на луну.
Можливо ми з тобою помилялись,
Бо це природньо людям у житті.
Та помилки не сором виправляти,
Та ми знаходимось з тобою в темноті.
Не бачим світла, не чуєм серця, мовчить душа.
І кожний вариться у коконі обіди.
А на дворі давно панує вже зима,
Ми мовчимо, бо на слова ми бідні!!!
Тво мовчання
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2025
Свидетельство о публикации №125033006730
Свидетельство о публикации №125033006730
Рецензии