Навіщо ти в життя моє зайшов,
Навіщо в двері ти мої постукав.
Ключик до серця мого ти не знайшов,
Як оцінити тепер твої поступки.
Невже так мало значу у житті,
Що ти так знехтував моїм коханням.
Тепер так тяжко знайти у суєті,
Ті почуття які несуть своє признання.
Очі палали мої немов усі зірки,
Горіли так, та ти мабуть не бачив.
Слова злітали з уст, та то були казки,
Я заблудилась в них і теж стала незряча.
Хто б міг подумати..пройде багато літ,
А в тій душі, що знехтував так вміло.
Живе кохання і рветься у політ,
До тих зірок, що дарував несміло.
Серце болить, але радіє по ночам,
Що носить в своїм лоні тайну.
Що покохавши не проміняло почуття,
Хоч так негаданно торкнулося мовчання.
В полоні серця давно живе душа,
З надією, що ти іще кохаєш.
На двері теж не вішала замка,
А вдруг постукаєш..вдруг завітаєш!!!
Кохання, що живе у душ
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2025
Свидетельство о публикации №125033005830
Свидетельство о публикации №125033005830
Рецензии