Колись згадаєш напевне ти мене,
Пройде багато..дуже багато років.
І що було перед очима промайне,
Життя дало багато нам уроків.
Не привело на щастя до істоків,
До тих істоків, де сплітаються зірки.
Було кохання..стало таким коротким,
Бо огорнули його нажаль одні плітки.
І вся душа була немов в тумані,
Складала іспит на наше майбуття.
Твоє..кохаю.. було лише обманом,
Моє...люблю..складалось з каяття.
Дивилась в очі..та все було як сон,
Який з світанком пішов без вороття.
А так хотілось, щоб ти змінив свій тон,
І знову разом пішли в нове життя.
Та все розвіялось..немов хмаринки,
Що випромінюють для нас одну печаль.
Збирали почуття ми по зернинці,
Не получилось..не проросло воно..а жаль!!!
Коротке кохання
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2025
Свидетельство о публикации №125033003154
Свидетельство о публикации №125033003154
Рецензии