Ты красотой затмила всё
Мабуть твоя краса затьмарила весь світ,
Пройшли роки неначе дні останні,
Немов на вишні обпалило квіт.
А я згадав тебе, в кінці зими весною,
Коли на серці сум і радості нема,
Та в пам'яті моїй ти наче знов зі мною,
І відпускає біль і меншає пітьма.
І хоч старий я вже і думаю про Бога,
Лечу в думках туди, де молодість була,
Туди, туди лиш спогадів дорога,
Немов до рідного полтавського села.
Свидетельство о публикации №125032903865
Вдвічі приємно за порозуміння почуттів які виникли завдяки спогадам та публікації жіночого портрету в фейсбук. Відносно, цього портрету, тільки з невідомим чоловіком я написав вірш до «Т.Ч» на російській мові:
///
Т. Ч.
Ты не со мной была на фото,
Тебя другой уже любил,
Обняв пониже, где был локоть,
Он всю тебя боготворил.
А я вдруг снова вспыхнул светом,
Мечтой похожею на дым,
Как будто снова, тем же летом,
Спешил к тебе, хоть был седым.
Цвели в проулке георгины,
И городок наш весь сиял,
Как Семенюты все картины,
Как будто жизни был финал.
© Copyright: Павел Сало 2, 2018
Свидетельство о публикации №118032700140
Правильно сказав Бунін «Все проходить, та не все забувається»
Павел Сало 2 29.03.2025 17:49 Заявить о нарушении