Ты красотой затмила всё

Тебе фейсбук сприйняв у дружньому мовчані,
Мабуть твоя краса затьмарила весь світ,
Пройшли роки неначе дні останні,
Немов на вишні обпалило квіт.

А я згадав тебе, в кінці зими весною,
Коли на серці сум і радості нема,
Та в пам'яті моїй ти наче знов зі мною,
І відпускає біль і меншає пітьма.

І хоч старий я вже і думаю про Бога,
Лечу в думках туди, де молодість була,
Туди, туди лиш спогадів дорога,
Немов до рідного полтавського села.


Рецензии
Дякую, Ольга, за Ваш приємний коментар!
Вдвічі приємно за порозуміння почуттів які виникли завдяки спогадам та публікації жіночого портрету в фейсбук. Відносно, цього портрету, тільки з невідомим чоловіком я написав вірш до «Т.Ч» на російській мові:
///
Т. Ч.

Ты не со мной была на фото,
Тебя другой уже любил,
Обняв пониже, где был локоть,
Он всю тебя боготворил.

А я вдруг снова вспыхнул светом,
Мечтой похожею на дым,
Как будто снова, тем же летом,
Спешил к тебе, хоть был седым.

Цвели в проулке георгины,
И городок наш весь сиял,
Как Семенюты все картины,
Как будто жизни был финал.
© Copyright: Павел Сало 2, 2018
Свидетельство о публикации №118032700140

Правильно сказав Бунін «Все проходить, та не все забувається»

Павел Сало 2   29.03.2025 17:49     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.