762. Сцена 4 фрагмент 1. Сон

Пьеса по мотивам рассказа и визуальной новеллы "Зайчик".

Сцена 4 (фрагмент 1). Сон

Лес. Антон с Алисой, надев маску

А тої ночі – сон наснився,
Що щасливіший від усіх,
Коли з блакитнооким лисом
Стрибав він високо. І сміх,
І знову, як раніше, флейта,
Знімала біль, образи, хейти,
Хотілось вийти, й на бігу
Валятись в лісі на снігу,

Носитись хутко, ніби зайчик!
Цей ліс – він більше не страшить!
Спинись, п'янка, прекрасна мить,
Не відпущу тебе нізащо!
Назовні геть із себе рве –
Усе по-справжньому живе!

Усе відчув – аж більш не треба!
Під снігом шелестить трава;
Стрибай же вище – вище неба;
Дерева, зорі – все співа!
Усе по-справжньому прекрасне!
Від захвату зубами клацнув,
Діставши майже до небес;
Цукерки жменями гребеш!

Вона твою тримає руку,
Блакитноокая лиса;
Підхоплює у небеса,
І вмить розвіює всю скуку!
Майбутній долі усміхнись,
А флейта все несла увись...

Школьный коридор, классы. Антон, Полина, другие одноклассники

А на наступний день чимало
На собі поглядів відчув.
Його чомусь не діставали –
Насолодився досхочу,
Бо зникла друга вже дитина –
Та, що знущалась – Катерина!
Заява на стіні висить,
І чути шепіт голосів:

На нім – ті самі окуляри,
Які забрали того дня.
Могло це статись навмання?
Пригніченість так надихала...
А після школи, наче грім,
Зустрілася Поліна з ним.

березень 2025