Моїх років летять птахи у вирій,
біліє сивиною голова,
неначе бульбашки у піні мильній,
незчувся,як уже шістдесят два.
Коли порахував,то стрепенувся,
я їх не рахував тоді,колись,
повірив лиш тоді,як озирнувся,
але вони за обрій подались.
Нема жалю,але чомусь так сумно,
бо вже життя далеко від землі,
і хоч воно пройшло занадто шумно-
курличуть в синім небі журавлі.
Стояв і на роки свої жалівся
вже й сонечко зайшло за небокрай
бо не помітив,як кудись подівся,
моїх років шаленний водограй.
Літа вже проскакали войовничі,
дощами плачуть всі мої вірші,
і зникли сльози на моїм обличчі
гіркий лишився осад на душі.
березень 2025
О.Чубенко-Карпусь
Мо х рок в летять птахи у вир й
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125032604088
Свидетельство о публикации №125032604088
Рецензии