Воспоминание...
Знов 25-е березня настало...
Часи пройшли, були й холодні...
Чому так щастя було мало?
А ще й війна... чимало бід,
Розбита вся моя садиба...
Не ТИ розтопиш в серці лід...
Об його б'юсь сама, як риба...
Ну, та нічого...якось буде...
Може, в е с н а затеплить душу...
Мо, доживем до звіра суду,
А поки що терпіти мушу...
Бо є ще стимул у житті...
Таїться він в моєму серці...
Кому розкажеш...в самоті
Є присмак сліз і присмак перцю...
Думки про сина і онука
Тримають міцно і в імлі...
То є велика запорука -
Я не сама на цій землі!
(Предполагаю, что т а к думает моя сестра в день своей свадьбы...)
Свидетельство о публикации №125032503725