ПОПІЛ ВІЧНОСТІ
Із лавром заплелися у в’юнок голки тернові
В оздобі зерен злата жита – сяйва в скроні
І з розсипом кришталиків рубінової крові
В вінку тріумфу людства – зоряній короні.
З народження віків – в молитву вівтарів…
Людина – втілення нетлінності Богів…
Спіралі всесвітів у тьмі рвуть прірви пологові,
Зродивши дух живий і пастку – розум у полоні
Його примар і хтивості. Кайдани ґонорові
Любов припняли й той вінець – на смерті троні.
З світанку сутінків – в колиску цвинтарів…
Людина – попіл вічної мінливості Світів…
Павло Гай-Нижник
24 березня 2025 р.
Попiл Вiчностi
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2025
Свидетельство о публикации №125032407692
Свидетельство о публикации №125032407692
Рецензии