Розбудила сьогодні весна!
Засміялась крізь скло на світанку.
“Годі спати, – сказала вона, –
Вже пора тобі йти на зарядку!”
А сама запашна, осяйна,
Свіжим подихом землю ласкає,
Сяйвом неба весь світ обійма
І снагою світань* заряджає.
О, яке неземне відчуття
Існування у божому світі!
У тривожному вирі буття
Серцю хочеться бути в зеніті!
Доторкається промінь руки
І доносить відродження запах…
Плани, мрії, ідеї, думки –
У єдинім пориві, як спалах!
*Світань (поет.) – частина доби після ночі.
Як спалах
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125032407563
Свидетельство о публикации №125032407563
Рецензии