Евгений Евтушенко. Памяти Вацлава Гавела

Евгений Евтушенко. Памяти Вацлава Гавела.

Теперь все не верят политикам на слово,
Не зная, что тайна у них на уме.
Но люди поверили в Гавела Вацлава,
Спасшего право на слово в тюрьме.

И рядом с примазавшимися нуворишами
К его могиле придут в этот день.
Тень Сахарова, что-то не договорившая.
И Палаха не догоревшая тень.

Всегда оккупация – ложь аморальная
К могиле придет, себя сам не простя.
Танкист, застрелившийся где-то в Моравии,
Нечаянно там раздавивший дитя.

И восемь отважных с коляскою детскою
Придут на могилу, плакаты неся.
Моя телеграмма, наивная, дерзкая,
Туда прилетит, пожелтевшая вся.

Рос я вблизи нумерованных ватников,
Двух арестованных дедушек, внук.
Мир я ушами, глазами ухватывал,
И у ноздрей, на свободу был нюх.

Песню поймал среди вьюжного воя
В ближнем Гулаге её не забыть.
Сбейте оковы, дайте мне волю,
Я научу вас свободу любить.

Свобода. Успели вовсю измарать её,
Словно одну из обманутых дур,
Ловко притворные демократии
Тот же скрытый подвид диктатур.

Как нам бациллы бесправия вывести?
Кто в человечестве полностью чист?
Где государство сплошной справедливости,
Кто нас достоин свободе учить?

Как вырабатывать совести правило,
Где вне законов, вражда и война.
Вот что у края могилы Гавела,
Чехия думает, и не одна.

Столько уж лет мы без Гитлера, Сталина,
А на планете всё не путем.
Знаем, что надо свободу отстаивать,
Кто нам подскажет, что делать потом?

         Переклад

Не  вірять політикам нині, як правило -
Їхні думки за сімома печатками.
Та люди повірили у Вацлава Гавела,
У слово його, правдиве, за ґратами.

І поряд з нуворИшами, що нас обікрали,
В скорботний цей день його привітали
Тінь Сахарова, що не договорила,
І Палаха* тінь, що дотла не згоріла.

Завжди окупація -  брехня аморальна.
ПрийдЕ до могили з повинною, звісно,
Танкіст, що покінчив з собою в Моравії,
Бо він роздавив дитя не навмисно.

І вісім сміливців з дитям у колисці
Теж прийдуть на цвинтар з скорботним плакатом.
Моя телеграма, хоч їй і не місце,
Туди прилетить пожовтіла, затята.

Я ріс поблизу нумерованих зеків,
Був внуком своїх двох дідів-арештантів.
І був мені світ цей глибинно-далеким,
І нюх на свободу моїм став талантом.

Я пісню зловив у витті зимовому,
В ГУЛАЗІ, що близько, її не забути.
Розбийте кайдани мені хоч одному,
Щоб ви всі навчились, як пута розкути.

Свобода. Її ви принизить безсилі,
Що візьмеш із неї, повії і дури?
Здається, що всі демократії милі,
Наспраді ж підвидами є диктатури.

Бацили безправ"я нам геть треба вимести.
І хто серед людства є повністю чистий?
Де є та держава лише справедливості?
Чи є хто достойний  свободі учити?

Чи можем  сумління зробити ми правилом,
Якщо ворожнеча скрізь, розбрат, війна.
Оце про таке на могилі у Гавела
Замислилась Чехія, й не тільки вона.

Давно живемо ми без Гітлера, Сталіна,
Та й досі щомиті нас можуть убити.
Ми знаєм, свобода повинна буть сталою,
А хто нам підкаже, що з нею робити?
_________________________________________
*Ян Палах, 20-літній студент, у січні 1969 року спалив
себе на Вацлавській площі у Празі на знак протесту
проти введення радянських війск в Чехословаччину.