Пьеса по мотивам рассказа и визуальной новеллы "Зайчик".
Сцена 2 (фрагмент 2). Рукавичка
Лес
Уява підлітка безкрайня:
Не має меж, не має втом,
І тут немов рудая фарба
До себе звабила хвостом.
Мабуть, служителі закону
Усі долають перепони,
Злочинних намірів нутро,
Як Шерлок Холмс, Еркюль Пўаро!
Він тишком-нишком вийшов з дому,
Дійшовши майже до імли,
Ганяв лиш вітер срібний пил
Там, де були нові знайомі,
І ось побачив на гіллі
Він рукавичку в глибині.
А з лісу доносився голос,
Неначе, линув звідусіль:
"Знайди мене..." І дивний... голод
Застиг, немовби на полотні.
Слідів у полі не знайшовши,
Він хутко з лісової товщі
Зірвав її та й кинувсь геть,
А шепіт, звавши до себе
Безперестанно мовив, мовив:
"Знайди мене... я досі тут..."
Біжить, і дикий серця стук
У резонансі з тихим словом.
І з чобітьми, що сповнив сніг,
Він повернувся в свій барліг.
березень 2025
758. Сцена 2 фрагмент 2. Рукавичка
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2025
Свидетельство о публикации №125032402148
Свидетельство о публикации №125032402148
Рецензии