Nevermore
Буває так страшно і особливо під ранок,
так чутно, що краплі-секунди із крану течуть,
і миші шерхочуть, мов роздуми п’яні,
співають, і вірші ламкі, як верлібри, цвітуть
в засіках книжок із смарагдами разом,
і стукає в скло жебраки ген дощі,
і вітер блукає в пітьмі, і щоразу
ридає ридма в безпритульні небесні гаї,
і ходики цокають попри байдуже,
відводять хвилини мої вже попарно у прах,
і ворон, - «Ніколи!» - під вікнами тужить,
бо каркає й будить в душі несвідомий той страх.
– з книги «P.S.»
© Copyright: Петр Скорук, 2025
Свидетельство о публикации №125032401687
Свидетельство о публикации №125032401687
Рецензии