756. Сцена 1 фрагмент 2. Танок

Пьеса по мотивам рассказа и визуальной новеллы "Зайчик".

Сцена 1 (фрагмент 2). Танок

Детская

Вона надула свої губи
Й пішла до себе в коридор,
Топочачи по сходах грубих;
Ввімкнула відика мотор,
І, клацнувши потертим пультом,
Русалочки ввімкнула мультик...
Із того часу, як сюди
Приїхали ми від біди,

Вона погано спала дуже,
Й лише з батьками. А Антон,
Собі гадавши з-під вікон:
"До школи післязавтра, друже.
Новеньким будеш: там тебе
Нічого путнього не жде."

А тої ночі сталось дивне,
Коли Антон лежав без снів
І думав, лежачи на спині,
Чи стало так, як він хотів:
Неначе дім новий той грає
Мелодію лихої зграї
Голодних хижаків. Аж тут
Почув він раптом музику,

Що дійсно, наче з лісу, лилась.
Підвівся з ліжка, глянув аж
На лісовий в вікні пейзаж,
І Оля також подивилась,
І десь, на межі сприйняття,
Звучала флейта з небуття.

Там десь у полі танцювали
Фігури, ледь помітні їм;
Стрибали і в снігу катались,
І рачки повзали в імлі,
Ставали на звірячі ноги,
І, мов незнані напівбоги,
Кружляли в танці хоровод,
Зникали і з'являлись знов.

Снігові бурі підіймали,
Гіпнотизуючи весь глузд,
Не чувся навіть снігу хруст,
А музика все грала й грала,
Аж раптом стихла! І вони
Воднораз глянули на них.

Він кинувсь геть, закривши штори:
"Вони ж-бо бачили мене!"
Сховавсь під ліжко, ніби в нору:
"Ніяк жахіття не мине!
Скребеться в двері, стука в вікна,
Впива в мою фортецю ікла,
Літає, плескає крильми
Уява мачухи-зими!"

І вже не смішно так стається,
Коли так плакала сестра,
Коли в очах її іскра –
Совиний погляд з нас сміється.
Аж раптом ранок наступа,
Дзвінок у двері! – Й матінка гука.

березень 2025