Любов

Любов моя тече, як річка,
Зсередини Душа співає:
Допоки не згоріла свічка,
То серце моє оживає.
Допоки вечір йде до ночі,
Лиш на пів хвилі подивитись,
Отак і люблять мої очі,
Отак і я буду любити.
Допоки щастя б’є у скроні,
Вода розходиться річками,
Допоти серце моє знову
Сумує за його руками.
Здавалося б, лише хвилина,
Година, місяць, може й більше,
Любов моя, стрімка й невпинна,
Проте ніжніша від затишшя.
Ніжніше шовку простирадла,
Сильніше сірості в буденність,
Закутаю, мов в одіяла,
І розігрію на вечерю.
Любов моя тече спокійно,
По венах кров’ю розіллється,
Допоки серце непокірне,
Як у полон, йому здається.
Любов моя – це насолода,
Це мама з татом у вітальні,
Це кіт старий отам, на сходах,
Це спогади прості й банальні.
Любов моя тече, як річка,
Спокійна, сильна і жива.
Горить життям, як оця свічка,
Дає Душі моїй ім’я.

Любов – це видихати зігріваюче тепло і вдихати щастя,
Це насолода всім, що було, і віра, що все вдасться,
Це ряд проблем, що в голові, і сила все зробити.
Любов – це все, що є в тобі, щоб захотілось жити.

23.03.2025

© Inna Омут, 2025